
<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<tiskova_zprava>
    <titulek>
        (ВІДЕО) Гукав: “Сало!”, “Цибуля!”, щоб наші зрозуміли – я свій
    </titulek>
    <datum>
        5.10.2026
    </datum>
    <autor>
          | Derzhavna prykordonna sluzhba
    </autor>
    <perex>
        Військовослужбовець Ізмаїльського прикордонного загону Руслан Варчук боронить Україну з 2022 року. За цей час він пройшов найгарячіші точки фронту, зазнав кількох поранень, але щоразу повертався до строю.
    </perex>
    <text>
        
Його бойовий шлях пролягав через Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівку та Краматорськ.

«Бувало, що й жити не хотілося. Але згадаєш про сім’ю і дух підіймається. Сам тримаєшся й побратимів підтримуєш, а вони – тебе», – ділиться спогадами Руслан.

Під час одного з боїв військовий отримав поранення від FPV-дрона, а згодом його позицію накрило землею внаслідок обстрілу. Руслан опинився під завалом та змушений був розгрібати мерзлий грунт обмороженими пальцями.

«Два дні я копав руками. Якось вибрався. Ніч надворі. Почув, що неподалік працює генератор, і почав гукати: “Сало!”, “Цибуля!” – аби наші зрозуміли, що свій, адже окупанти цих слів вимовити не можуть. Мене підібрали бійці 5-ї окремої штурмової бригади: напоїли чаєм, нагодували та евакуювали до найближчої лікарні», – пригадує захисник.

Після відновлення прикордонник знову повернувся на Донеччину.

«Там війна вже покруче була. Та коли противник зовсім поруч, у сусідньому окопі, емоції переповнюють, і про смерть вже не думаєш – стає навіть весело», – згадує боєць.

Нині Руслан служить на півдні, в Ізмаїльському прикордонному загоні. Він непохитно вірить у Перемогу України, її відбудову та розквіт, а після війни мріє про найпростіше – спокійно жити на рідній землі поруч із близькими.

https://dpsu.gov.ua/uk/news/53462-video-gukav-salo-cibulya-shob-nashi-zrozumili-ya-svij


    </text>
</tiskova_zprava>
